Аналіз успішних стратегій громад під час зимової енергетичної кризи та поради до наступного сезону.
За даними уряду, протягом останніх чотирьох років енергосистема України зазнала 5 796 атак. Особливо складним виявився поточний опалювальний сезон.
Взимку інтенсивність російських ударів була найвищою з початку великої війни. Атаки охопили весь ланцюг енергосистеми: від ТЕС і ГЕС до ТЕЦ та енергомереж більшості регіонів. Додатковим навантаженням для системи стала холодна зима.
За нормальних умов кожен з цих факторів був би викликом для енергосистеми. Разом – це ситуація, з якою не стикалася жодна країна. Після кожного удару або різкого зростання споживання енергетикам потрібен час, щоб відновити баланс між виробництвом і споживанням. Це може тривати від кількох годин до доби.
Саме в цей проміжок стає зрозуміло, наскільки громади готові до кризових ситуацій. Різні громади пройшли цю зиму по-різному. Пояснюється це не лише бюджетами чи географією, а й ухваленими або неухваленими рішеннями.
Метрики для оцінки готовності громад
За якими показниками слід оцінювати стійкість громад в енергетичному плані?
Перша і ключова метрика – середня тривалість відключень та співвідношення годин з електропостачанням і без нього. Це важливо не лише як статистика, а й технічно. Якщо світло є протягом години, а немає – протягом п'яти годин, то акумуляторні системи не встигають зарядитися і стають неефективними. Оптимальне співвідношення – рівне, воно дозволяє накопичувачам працювати.
Друга метрика – відсоток об'єктів критичної інфраструктури, забезпечених резервними джерелами живлення. Дивитися варто не лише на наявність генераторів, а й на їхній стан. Дизельні генератори чутливі до частих запусків, також важлива кількість відпрацьованих ними годин. Ті генератори, що стояли в котельнях три роки, у найскладніший момент можуть не запуститися.
Третя метрика – час відновлення. Скільки годин потрібно комунальним службам, щоб повернути живлення. Це показник технічної та організаційної готовності.
Четверта метрика – рівень поінформованості населення. Наприклад, у Кременчуці інформування про відключення побудоване так, що мешканці майже завжди знають, коли відключають світло – планово чи аварійно. Це не дрібниця. Людина, яка розуміє, що відбувається, поводиться інакше, ніж людина в невідомості.
Що спрацювало: три підходи міст
Громади, які відносно стабільно пройшли зимову енергетичну кризу, частіше за все використовували один з трьох підходів або поєднували їх.
Перший – резервні джерела для критичних об'єктів. Забезпечення резервним живленням котелень, насосних станцій, лікарень, шкіл, продовольчих магазинів дозволило містам підтримувати мінімальний рівень функціонування навіть у найгостріші моменти. Тут як приклад можна привести Київ та Львів.
Другий – енергоефективність як системна підготовка. Утеплення будинків, модернізація котелень, зменшення втрат у теплотрасах підвищують стійкість до кризи. Вінниця з її програмами енергоефективних заходів – приклад того, як завчасні системні інвестиції знижують залежність від зовнішніх чинників.
Третій – мобільні рішення для швидкого реагування. Мобільні котельні та розподільчі підстанції можна підключити за лічені години й оперативно перемістити туди, де ситуація найгостріша. Харків використовував такий підхід і це виявилося ефективним рішенням в умовах постійних змін навантаження.
Координація як елемент стійкості
Технічні рішення не працюють у вакуумі. Один з недооцінених чинників стійкості – взаємодія між міською владою, комунальними підприємствами та бізнесом.
У Полтавській області цю взаємодію формалізували у вигляді регулярних онлайн-нарад "Діалог влади та бізнесу". Ініціатором є облрада, запрошення отримують усі комерційні структури та представники громад. Формат відкритий: кожен може поділитися проблемою або запропонувати рішення. Не революційний механізм, але робочий, бо проблеми й ресурси стають видимими для різних гравців.
Окремо варто говорити про комунікацію з мешканцями. Під час криз невдоволення часто виникають не стільки через відключення, скільки через брак розуміння ситуації. Люди не знають, що відбувається і що вони можуть зробити.
Важливо не лише надавати графіки відключень, а й інформувати про дії під час тривалих знеструмлень і порядок отримання грантів на генератори, радити, як пережити відключення: звичайний павербанк дозволяє залишатися на зв'язку.
У країні діє низка державних та міжнародних програм підтримки, але про них знають небагато людей. ЦНАПи могли б стати точками, де мешканці отримують чітку дорожню карту: які можливості доступні і як ними скористатися.
Що можуть зробити громади
Зима завершилася і це найкращий момент для підготовки до наступної. Ось мінімальний набір дій, які кожна громада може виконати навесні.
Перше – провести ревізію енергопостачання. Ідеться не про збір статистики, а про аналітику. Різниця суттєва: статистика фіксує показники, аналітика відповідає на запитання, що буде з теплом та електроенергією на конкретних об'єктах. У кожній громаді мають бути плани А, Б і В для кожного критичного об'єкта.
Друге – опрацювати грантові та кредитні можливості. Дизельний генератор для котельні або лікарні коштує 20-25 тис. дол. Для більшості малих громад це складно без зовнішньої підтримки, але вона є: грантові програми іноземних партнерів, кредитні програми на утеплення. Весна і літо – час для пошуку можливостей.
Третє – почати системну роботу з мешканцями: підготувати методичні матеріали, робити роз'яснення через ЦНАП та на відкритих зустрічах про те, що може зробити кожен. Хтось може придбати невеликий генератор, хтось – павербанк і підготувати мінімальний резерв енергії. Ця інформація має бути простою і доступною.
Досвід зими показав: стійкість громади визначається не лише технікою чи бюджетами. Вирішальними стають координація і системні рішення, ухвалені заздалегідь. Саме вони працюють у момент, коли всі ризики виникають одночасно.