39 років з моменту другого виходу «Динамо» до півфіналу Кубка чемпіонів
18 березня 1987 року київське «Динамо» вдруге у своїй історії вийшло до півфіналу Кубка європейських чемпіонів.
За рік до цього київський клуб виграв інший європейський трофей - Кубок володарів кубків, перемігши в фіналі мадридський «Атлетико».
Шлях до нової європейської вершині, уже в Кубку чемпіонів, динамівці почали перемогою в протистоянні з болгарським «Бероє» в першому раунді. Нічию 1:1 у гостьовому поєдинку приніс гол Олексія Михайличенка, а вдома кияни перемогли з рахунком 2:0 завдяки голам Олега Блохіна і Павла Яковенка.
У другому раунді, матчі якого відбулися наприкінці жовтня - початку листопада, команда Валерія Лобановського виявилася сильнішою за «Селтик» із Глазго. І знову нічия 1:1 у гостях завдяки голу Вадима Євтушенка та домашня впевнена перемога з різницею у два м'ячі. «Динамо» виграло з рахунком 3:1, а голами у воротах шотландців відзначилися Олег Блохін, Павло Яковенко і знову Вадим Євтушенко.
У чвертьфіналі «Динамо» зустрілося зі стамбульським «Бешикташем». У першому матчі, який двічі переносився через снігові замети в Туреччині, та все ж відбувся 14 березня, але не в Стамбулі, а на стадіоні «Ататюрк» в Ізмірі, динамівці завдали «Бешикташу» нищівної поразки, забивши п'ять м'ячів та не пропустивши жодного. Рахунок у грі відкрив Ігор Бєланов, ще по два м'ячі забили Олег Блохін і Вадим Євтушенко.
У той же вечір киян зустрічали вдома. А наступного дня до Києва прилетів і «Бешикташ». Матч-відповідь, який у зв'язку з перенесенням першого поєдинку, відбувся всього за чотири дні після гри в Туреччині, мав, за великим рахунком, лише формальний характер - мало хто сумнівався у виході киян до півфіналу турніру, навіть попри те, що команда Валерія Лобановського була ослаблена травмами, і в передматчевому тренуванні взяли участь усього 10 польових гравців. Серед травмованих були Бессонов, Яковенко, Євсєєв, Яремчук.
Погодні умови в Києві були не набагато кращими за стамбульські. Ось як описував ситуацію напередодні зустрічі журнал «Футбол-Хокей»: «Надзвичайно рано прилетів «Бешикташ», напевно, розраховуючи втекти від снігового полону. Але, на жаль, і в Києві обом командам довелося тренуватися під дахом - на зимових тенісних кортах. На базі динамівців морози і весняне сонце перетворили поле на каток. Титанічні зусилля працівників головного стадіону і сотень добровольців-уболівальників дозволили прибрати весь сніг з поля і трибун. Поле вкрили плівкою, під яку нагнітали тепле повітря. Динамівці в понеділок, а гості у вівторок отримали можливість провести на ігровому полі тренування... У ніч напередодні матчу небо затягнулося, мороз послабився, але картина для київської середини березня залишилася незвичною: місто потопає в снігу. Трибуни проте обіцяють бути багатолюдними: квитки швидко розходяться, біля кас - черги. Підтримка динамівцям забезпечена».
Дійсно, ажіотаж серед уболівальників був чималий: матч-відповідь, який відбувся за температури -2°C, зібрав на «Республіканському» стадіоні аншлаг - 100 тисяч глядачів.
Перед початком матчу головний редактор тижневика France Football Жак Тібер вручив форварду «Динамо» Ігорю Бєланову «Золотий м'яч», який щорічно присуджується найкращому футболісту Європи. Бєланов став другим київським динамівцем і третім радянським футболістом після Льва Яшина в 1963-му і Олега Блохіна в 1975-му, який отримав цей почесний приз. У традиційному референдумі авторитетного видання Бєланов набрав 84 очки. На другому місці опинився форвард «Барселони» і збірної Англії Гарі Лінекер, на третьому - нападник мадридського «Реала» і збірної Іспанії Еміліо Бутрагеньо.
«Із задоволенням виконую цю місію, - сказав Тібер, - оскільки минулого року Бєланов був, безперечно, найсильнішим футболістом у Європі. Стрімкі проходи і складні удари по воротах ваш футболіст продемонстрував у двох найбільших змаганнях року - на чемпіонаті світу і в розіграші європейського Кубка кубків».
«Шеф-тренер «Бешикташа», відомий югославський фахівець Мілош Мілутінович навідріз відмовився від будь-яких передматчевих інтерв'ю. Гадаю, будь-хто на його місці вчинив би так само. Справді, що може сказати серйозна людина, коли його команду, яка програла з рахунком 0:5 на своєму полі, чекає матч із недавніми «кривдниками» у них удома, та ще в незвичному оточенні ста тисяч глядачів! Турецькі футболісти проте і не думали зосереджуватися тільки на обороні. Звісно, за найменших ознак небезпеки вони всією командою відкочувалися назад, вибудовуючи вельми щільний редут. Але найменша можливість для контратаки не залишалося ними непоміченою, і вони (нехай і не дуже великими силами) швидко йшли вперед, і в окремих випадках це виглядало для воріт «Динамо» досить небезпечно. Кияни ж, непогано в загальному діючи в середині поля і на підступах до штрафного майданчика «Бешикташа», у вирішальні моменти зволікали, губилися, а їх часом досить ефектним ударам не вистачало зовсім трохи - ефективності», - так описував перипетії першого тайму «Радянський спорт».
«Стан поля був проти очікування не найгіршим, але все ж дуже і дуже ускладнював ведення швидкісних дій швидким Бєланову, Морозову, Блохіну і Євтушенку. Земля тікає з-під ніг у момент старту - так пояснювали потім футболісти свої відчуття. Ця обставина в певній мірі зрівняла шанси сторін, уповільнивши розвиток наступу, який динамівці повели методично з перших же хвилин гри. Але подвійно здивували гості: вони виглядали цього разу набагато краще, ніж у себе вдома, - писав у своєму репортажі «Футбол-Хокей». - Після перерви дружні зусилля динамівців внесли перелом у розмірений перебіг гри. Вдалося проявити швидкість, і, що найголовніше, індивідуальні дії кожного органічно впліталися при цьому в тканину командної гри. Не можу не відзначити нев'янучого Блохіна, який у свої 35 років продовжує залишатися, не побоюся цього гучного слова, великим футболістом».
Олег Блохін відкрив рахунок у матчі на 50-й хвилині. Олег Морозов на швидкості віддав точну передачу з правого флангу на найкращого футболіста Європи 1975-го року, який з ходу завдав сильного удару низом у дальній кут. Воротар уже не міг перехопити м'яч, спробував це зробити захисник, але марно. До слова, після закінчення гри Блохін був нагороджений пам'ятним призом - фотоапаратом «ФЕД» Харківського виробничого машинобудівного об'єднання.
Чим менше часу залишалося до фінального свистка, тим більшим ставала ігрова перевага динамівців, що, у підсумку, відобразилося в результаті на табло. На 70-й хвилині Олексій Михайличенко прорвався крізь стрій захисників і від лицевої лінії покотив м'яч трохи назад під удар Вадиму Євтушенку - 2:0. «Я обіграв двох захисників і воротаря, - поділився враженнями Михайличенко, - але бити по воротах було все ж незручно. Побачив, що справа вривається до штрафного майданчика Вадим, і віддав йому м'яч...»
А за п'ять хвилин до фінального свистка Михайличенко зумів відібрати м'яч навіть у воротаря, якому нічого не залишалося, окрім як затримати динамівця борцівським прийомом. Новоспечений володар «ФЗолотого м'яча» Ігор Бєланов пробив пенальті дуже сильно, але м'яч влучив у поперечину.
«Сьогоднішня гра пройшла не на високому емоційному рівні, зазначив після гри Валерій Лобановський. - Переконлива перемога в Ізмірі все ж позначилася на настрої гравців. Та й перенесення першого матчу з «Бешикташем», перельоти до Туреччини і назад не сприяли плідній підготовці. Практично в нашому розпорядженні були тільки десять польових гравців, і треба було розставити їх так, аби кожен зіграв на повну силу. Це вдалося не всім, і ми побачили, на які недоліки насамперед слід звернути увагу».
«У березні над Туреччиною пронеслися два урагани, - підбив підсумок протистояння після гри тренер «Бешикташа» Мілош Мілутінович. - Спочатку сніговий, а потім футбольний. Перед матчем у Києві ми розуміли, що нам не відігратися. Тому повторну зустріч провели обережно, думаючи не стільки про те, щоб забити, скільки про те, щоб багато не пропустити».
Кубок європейських чемпіонів 1986/1987. 1/4 фіналу. Матч-відповідь
«Динамо» (Київ, СРСР) - «Бешикташ» (Стамбул, Туреччина) - 2:0 (0:0)
18 березня 1987 року. 19.00. Київ. Республіканський стадіон. Хмарна погода. Температура повітря -2°C. 100000 глядачів.
Арбітри: Альберт Рудольф Томас, Якобус Ван дер Ніт, Ян Долстра (усі - Нідерланди).
«Динамо» (Київ): Михайло Михайлов (Віктор Чанов, 87), Володимир Горілий, Сергій Балтача, Анатолій Дем'яненко (к), Олег Морозов (Вадим Каратаєв, 83), Олексій Михайличенко, Андрій Баль, Ігор Бєланов, Олександр Заваров, Вадим Євтушенко, Олег Блохін.
Запасні: Сергій Процюк, Сергій Погодін, Олександр Гущин.
Гол.тренер - Валерій Лобановський.
«Бешикташ» (Стамбул): Мілош Юркович, Риза Чалімбай, Кадір Акбулут, Самет Айбаба (к), Улві Гювенероглу, Гекхан Кескін, Метін Текін, Раді Папріца, Фейяз Учар, Фікрет Демірер, Сінан Енгін (Зія Доган, 77).
Запасні: Зафер Огер, Алі Гюльтікен, Тефік Сайга, Бора Озтюрк.
Гол.тренер - Мілош Мілутінович
Голи: Блохін (50), Євтушенко (70).
На 86-й хв. Бєланов не реалізував пенальті (поперечина).
