Починаючи з 1927: Кубок України — для гордості країни
З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — розповідь про перший Кубок незалежної України для киян.
Представницька перша клубна команда київського «Динамо» здобула два Кубки володарів кубків УЄФА, дев’ять кубків СРСР, сім кубків УРСР і низку другорядних кубкових трофеїв. Але прем’єрний розіграш Кубка України їм не підкорився — тим більшим було налаштування динамівців на сезон 1992/93, коли вони зробили «золотий дубль», реабілітувавшись за невдачу в першому напівсезоні 1992-го.
На Кубок України — двома командами
Це вам не нинішні кубкові змагання, які теоретично можна виграти з трьох матчів. Кубок України початку 90-х — повноводе, різнобарвне змагання. Якщо розіграш трофею 1992 року зібрав 45 команд, то наступного сезону — вже 80. «Динамо» виставило дві команди — основну та резервну. До речі, «Динамо-2» під керівництвом Володимира Онищенка, хоч і посіло скромне 15 місце в Першій лізі, в Кубку України зіграло в трьох раундах, тільки за правилом виїзного голу пропустивши в 1/8 фіналу вищоліговий «Верес».
Амбіції першої клубної команди, ясна річ, сягали значно далі.
----------------------------
Цікаво!
Маючи 13 здобутих трофеїв, київське «Динамо» наразі є рекордсменом Кубка України за всю історію.
----------------------------
Свій шлях до фіналу «Динамо» почало з 1/16 фіналу, розгромивши львівський «Сокіл-Лорту» - 7:0, 3:0. По три м’ячі в цих матчах у ворота колективу фізкультури забили Грицина та Мінтенко, по одному — Алексаненков, Зуєнко, Вольотьок, Мізін. В 1/8 фіналу один із лідерів Першої ліги - «Прикарпаття» - також двічі склало зброю перед киянами — 2:0, 4:1. Дублями в цих іграх відзначився Леоненко, також забивали Шкапенко й Зуєнко. У чвертьфіналі «Динамо» здолало середняка Вищої ліги - «Волинь» (5:1, 2:2). Прекрасно проявили себе Мізін і Шкапенко, забивши по три м’ячі у матчах із лучанами, також відзначилися голом юний Ребров. А от із «Металістом» довелося понервувати. П’ята команда країни дала бій у першому, домашньому матчі. Пропустивши від Лужного, харків‘яни відігралися зусиллями Кандаурова. Тут-таки міг виводити гостей вперед Ребров, але поцілив у поперечку воріт Помазуна. У Києві динамівці реабілітувалися — 3:0. Голи Реброва, Мізіна та Топчієва вивели у фінал саме підопічних Фоменка.
До слова, той же «Металіст», відібравши очки в дніпрян у турі напередодні кубкового фіналу, значно покращив шанси киян на чемпіонство.
Шедевр Леоненка з кубковою вагою
«Готова чаша вже для «злота», якщо погодиться "Дніпро"» — такий заголовок звіту про фінал дав «Український футбол», розписавши «кришталевий матч» на цілий газетний розворот. Ендшпіль сезону динамівці провели в напруженій боротьбі на двох фронтах, ведучи боротьбу з дніпрянами за золоті медалі чемпіонату та не бажаючи відпускати кубок у Львів у вирішальному протистоянні з «Карпатами». Весняний напівсезон 1992 року вийшов найкращою мотивацією для «Динамо» (Київ) — а фінал Кубка України з 47 тисячами глядачів на центральному стадіоні столиці підтвердив інтерес до самостійних змагань молодої держави.
Кияни, підбадьорені палкою підтримкою, непогано почали гру. Відразу кілька атак збурювали ситуацію біля воріт Стронцицького, який (разом із Кардашем) ще рік тому протистояв киянам у кубку в складі стрийської «Скали». Аж поки Леоненко не взяв на себе ініціативу, забивши один із найкращих голів України початку 90-х. Підхопивши м’яча, Віктор цього разу не став віддавати передачу, а почав рейд із глибини. Обійшов одного суперника, другого, третього, а опинившись біля кута воротарського майданчика з правої ноги вирізав м’яча повз воротаря з гострого кута — 1:0. Цей гол ще багато років будуть згадувати очевидці того фіналу.
Щоправда, «Карпати» виявилися гідним суперником. Ще до перерви вони могли зрівняти рахунок, коли екс-прикарпатець Шулятицький — весняний новачок львів’ян — ввірвався в зону Пономаренка й пробивав точно в ціль, але тут Кутепов виручив динамівців.
Після перерви наступ киян продовжувався, проте підопічні Маркевича вдало відбивалися й інтрига трималася більше години. Аж поки Шматоваленко не подав кутовий, на який пішов якраз екс-півзахисник «Карпат», який не без скандалу перейшов у «Динамо». Це Топчієв у стрибку ударом головою відправив м’яча в сітку — 2:0. Напружена гра тримала увагу глядачів до останнього — коли в багатоходовій атаці карпатівців першим на перехопленні був Кардаш, в нього врізалися динамівці й арбітр призначив пенальті. Плотко з 11-метрової позначки переграв Кутепова — 2:1, але в фіналі «Динамо» виграло в «Карпат».
У складі львів’ян, до слова, найкращими були майбутні динамівці — Кардаш і Гусин. Цього разу вони трофей не виграли, проте в складі «Динамо» здобудуть кубок ще неодноразово...
----------------------------
Протокол
"Динамо" (Київ) – "Карпати" (Львів) – 2:1 (1:0)
Голи: 1:0 Леоненко (23), 2:0 Топчієв (64), 2:1 Плотко (89, з пенальті).
"Динамо": Кутепов, Лужний, Пономаренко, Хруслов (Шаран, 80), Безсмертний, Шматоваленко, Топчієв, Ребров (Ковалець, 46), Анненков, Грицина (Шкапенко, 63), Леоненко. Головний тренер: Михайло Фоменко.
"Карпати": Стронцицький, Романишин, Чижевський, Мокрицький, Петрик, Леськів, Шулятицький (Каліщук, 46), Плотко, Стельмах (Мазур, 75), Кардаш, Гусин. Головний тренер: Мирон Маркевич.
Попередження: Мокрицький (56).
30 травня 1993 року. 19:00. Київ. Республіканський стадіон. 47 000 глядачів. +17С. Сонячно
Суддя: В.П’яних (Донецьк).
----------------------------
Три мільйони карбованців і телеграма від Президента
Вручаючи трофей динамівцям, президент Федерації футболу України Віктор Банников скромно не згадував, що сам тричі вигравав, як воротар, кубковий трофей. Зате переможцям від спонсорів матчу вручив приз — 3.000.000 карбованців. Найкращому гравцеві матчу Вікторові Леоненку дістався подарунок — акції одної з численних новітніх фірм. Але головним подарунком став величезний інтерес киян і гостей столиці до вітчизняного футболу. Вперше в змаганнях незалежної України на матчі зібралося майже півсотні тисяч людей, а організатори з безкоштовним входом, пулом спонсорів і численними призами та лотереями зробили все, щоб фінал кубка став дійсно святом.
----------------------------
Цікаво!
47 тисяч глядачів на змаганнях внутрішньої арени — небувала цифра в Києві та Україні ще з матчу «Динамо» -- «Спартак» 1990 року. На той момент це був рекорд відвідуваності спортивних змагань у незалежній Україні.
----------------------------
«Динамо», здобувши чемпіонство та кубок, кваліфікувалося в Лігу чемпіонів УЄФА. А от Кубок володарів кубків прийняв «Карпати» -- як фіналіста розіграшу. Переможців вітали не лише вболівальники, а й Президент України.
«Шановні друзі!, -- звертався Леонід Макарович Кравчук до керівництва, тренерів і гравців «Динамо». -- Щиро вітаю вас всіх, причетних до перемоги у другому Кубку України. Його фінальний матч став справжнім святом для мільйонів українських прихильників футболу і зміцнив віру у відродження кращих традицій динамівської команди... Відомо, що донедавна в уявленні багатьох жителів зарубіжних країн слово «Україна» безпосередньо асоціювалося зі словами «Динамо» (Київ). І сьогодні найвища честь для спортсмена — гідно представляти свою Батьківщину, бути її гідним послом. Зичу вам успіхів на футбольних полях Європи і світу!»
Успіхи, яких бажав палкий вболівальник «Динамо» Кравчук, справді прийдуть. Але пізніше. З поверненням із далеких мандрів Валерія Васильовича Лобановського.
