Роботи, каруселі та ШІ:
Керівник GEA в Україні
Ярослав Ніцак про розвиток молочного тваринництва в Україні та точку рентабельності переробки 

Ярослав Ніцак: У нас чотири дивізіони, і в різні періоди кожен із них дає різний обсяг попиту. Все залежить від кон’юнктури.

Наприклад, для олійної переробки 2022–2023 роки були дуже вдалими. Зараз ситуація складніша через подорожчання сировини. Водночас варто враховувати, що життєвий цикл такого обладнання становить 20–25 років. За цей період ринок неодноразово проходить фази зростання і спаду. Тому інвестиційні рішення зазвичай ухвалюються з довгострокової перспективи.

Тож я б не сказав, що щойно ціна на насіння зросла, а на олію знизилася, всі одразу скасували замовлення. Такого немає. Але, безумовно, це фактор, який може впливати на рішення клієнтів: хтось відкладає інвестиції, а хтось, навпаки, прискорює їх, в залежності від ринкової кон’юнктури.

Ярослав Ніцак: Він дійсно в останні роки переживав бум. Зараз ціна на молоко знижується, і поки не до кінця зрозуміло, де буде дно. Водночас інтерес до розширення поголів’я зберігається, інвестори розуміють циклічність ринку: якщо зараз спад, то далі точно буде зростання. Тобто ця інвестиція точно відіб’ється.

Стратегічно важливо й інше: поголів’я ВРХ в Україні значно скоротилося порівняно з радянським періодом. І найбільші переробники поступово відмовляються від молока з приватних господарств. Тобто йде тенденція переходу з приватних домогосподарств на механізовані ферми.

Крім того, посилення екологічних вимог у Європі та наявність ресурсної бази створюють передумови для розвитку великих сучасних ферм в Україні. І якщо наш шлях все-таки в ЄС, то що нам заважає виробляти молоко та молочну продукцію тут і експортувати в Європу? Тому ці фактори у довгостроковій перспективі роблять інвестиції у молочне виробництво досить виграшними, навіть якщо в короткому періоді ціна на сире молоко знижується до рівня собівартості.

Latifundist.com: Падіння ціни на молоко демотивує аграріїв інвестувати? Є проєкти, які ставляться на паузу?

Ярослав Ніцак: Я б порівняв це з фондовим ринком. Якщо інвестор постійно реагує на щоденні коливання — сьогодні купив, завтра продав — він, як правило, програє. У довгостроковій перспективі ринок усе одно зростає.

Тому, відповідаючи на ваше питання, так, занепокоєння на ринку є, бо поточний ціновий тренд не дуже обнадійливий. Але ми не бачимо скасування проєктів, розірвання контрактів чи перенесення інвестицій саме через зниження ціни на молоко.

Генеральний директор GEA Ярослав Ніцак та головний редактор Latifundist.com Костянтин Ткаченко

Ярослав Ніцак: Це класична ситуація для будь-якої країни. Коли в один період добре переробникам — складніше фермерам, і навпаки.

До речі, деякі виробники молока запитують у нас про обладнання для переробки. І тут доводиться пояснювати, що важливий об’єм. Велика ферма може виробляти 30–50 т молока на добу, але рентабельність переробки в Україні починається орієнтовно від 150 т/добу, у Європі — від 500 т/добу.

Ярослав Ніцак: Усе залежить від продуктивності стада, але для орієнтиру: у трьох найбільших молочних холдингів України, які є нашими замовниками, денне виробництво становить приблизно 160–220 т/добу молока.

Ярослав Ніцак: Переробка 150 т молока на добу залишається рентабельною для вже існуючого підприємства, яке виробляє свіжомолочну продукцію, має пізнавану торгову марку та лояльного споживача. 

Ринок свіжомолочной продукції наразі висококонкурентний, низькомаржинальний і зайти на нього новому гравцю надзвичайно важко. Залишається або йти у «ексклюзив» — крафтове виробництво, або у виробництво біржевих товарів, як от сухе молоко, казеїн, масло або молочний жир. А тут вже грає роль «Economy of scale» — ефект масштабу. Для цих продуктів рентабельність виробництва починається з переробки 400-500 т молока на добу.

Ярослав Ніцак: Ну це вже чітка тенденція. Дев’ять з десяти виробників молока, які є фінансово успішними, розширюють поголів’я. І ми бачимо історії успіху там, де є фокус на чомусь одному — або на виробництві молока, або на переробці. Спроба охопити все одразу часто розмиває ефективність.

Ярослав Ніцак: Якщо брати країни Бенілюксу, Німеччину, Велику Британію, Польщу, то близько 80% нових інвестицій у доїння це вже роботизовані системи. У США, навпаки, домінують великі конвенційні зали, розраховані на великі ферми. Чому така різниця?

Де найкраще працює класичне роботизоване доїння? Передусім на сімейних фермах. Наприклад, у Польщі середній розмір господарства — умовні 10 га. Саме на таких сімейних фермах, особливо за наявності дотацій від Євросоюзу, доїльний робот стає основним драйвером розвитку. І головна його роль не стільки у зростанні продуктивності, скільки в уникненні важкої фізичної праці та можливості передати ферму наступному поколінню.

Ярослав Ніцак: Це так і є. Бо коли діти бачать, як їхні батьки з ранку до ночі, без вихідних і відпусток, працюють на фермі з 20–30 коровами, це виглядає як виснажлива, майже рабська праця. У такій ситуації вони часто кажуть: «Дякую, але я краще поїду до міста, вивчуся і зроблю кар’єру там».

Встановлення робота змінює цю картину. У людей з’являються вихідні, можливість брати відпустки. Наші дилери під час обміну досвідом у Польщі показували подяки від тамтешніх фермерів, які вперше за багато років змогли поїхати у відпустку. Бо ти встановлюєш робота і отримуєш вивільнений час. Так, це інвестиція, але частину витрат компенсує держава.

Проєкт «Мукко» — нова ферма з доїльним обладнанням типу «карусель»

Генеральний директор GEA Ярослав Ніцак

Ярослав Ніцак: В Україні за роботизованим доїнням однозначно майбутнє. Головний рушій — це вартість робочої сили та її гострий дефіцит. Саме ці фактори дедалі більше змушуватимуть українських фермерів замислюватися над роботизацією.

Саме для великих ферм більше 300 коріву ідеально підходить групове роботизоване доїння. Це своєрідний симбіоз між конвенційним механізованим доїнням і роботизованими системами. Корови не приходять на доїння добровільно — їх заганяють групами у спеціальний простір, де вони проходять через ряд роботів, які здійснюють саме доїння. Тобто рух тварин контролює людина, а сам процес доїння відбувається в повністю роботизований спосіб.

Ярослав Ніцак: Нижчі витрати на робочу силу порівняно з класичними конвенційними залами. Крім того, за ефективністю, кількістю корів, видоєних за одиницю часу — групове роботизоване доїння сьогодні є найпродуктивнішим рішенням на ринку. Воно навіть перевершує карусель.

Фактично, на сьогодні групове роботизоване доїння — це найбільш ефективна система для ферм із великим поголів’ям. Особливо вона добре працює там, де вже є конвенційний доїльний зал — «ялинка», «паралель» або «карусель».

Для великих ферм, які укрупнюються, поєднання роботизованої та конвенційної систем може бути економічно вигіднішим, ніж просте нарощування механізованих залів і збільшення штату персоналу. Це дозволяє мінімізувати приріст кількості працівників і водночас отримати більш ефективну систему доїння.

Ярослав Ніцак: Так, саме індивідуальні системи роботизованого доїння. Групові поки що на стадії впровадження.

Ярослав Ніцак: Від кількох сотень корів. Коли мова йде вже про тисячі голів, індивідуальне роботизоване доїння стає надто складним і економічно сумнівним. Натомість групове дозволяє масштабувати ферми. Саме такий проєкт ми зараз і реалізовуємо на великому виробнику молока.

Ярослав Ніцак: З конвенційного доїння. У них довга й успішна історія класичної системи. Але, коли постало питання подальшого розширення, варіант добровільного роботизованого доїння відпав. Рішення на користь групового роботизованого доїння з’явилося після того, як керівництво побачило цю систему в роботі в Німеччині. Через дефіцит та подорожчання робочої сили в Україні цей варіант виглядав найбільш логічним і перспективним.

Ярослав Ніцак: Групове роботизоване доїння це досить нова концепція яка ще не встигла охопити американський ринок. А роботизоване добровільне доїння в США не прижилось — там люди рахують гроші. Персонал у них є, поки є іммігранти. Так, кадрові проблеми існують, але вони не настільки критичні, щоб масово змушувати ферми переходити на роботизоване доїння. Та й з огляду на їхні масштаби та розміри стад, приблизно 9 із 10 нових проєктів — це «каруселі» або великі паралельні зали. Не «ялинки» і не роботи. Це принаймні до появи групового роботизованого доїння на великих фермах.

Ярослав Ніцак: Близько 80% — це конвенційне доїння. Із них десь дві третини — «каруселі». Це сьогодні найбільш промислові та ефективні системи.

Ярослав Ніцак: Усе залежить від конкретної ферми. Якщо це нова ферма, то є сенс починати з конвенційного доїння. Якщо ферма невелика, тоді можна стартувати з індивідуальних роботизованих систем добровільного доїння. Але коли вже є діючий зал (це переважна більшість наших клієнтів), і ферма працює десятки років, а власники планують розширення, тоді якраз добре «рахуються» системи групового роботизованого доїння.

Ярослав Ніцак: За нашими підрахунками, якщо не враховувати прив’язне доїння та молокопроводи, частка GEA на ринку доїльних залів в Україні становить близько 40–45%. Якщо ж рахувати за кількістю корів, що дояться на нашому обладнанні, то це приблизно до 25% поголів’я молочних ферм.

Ярослав Ніцак: Є кілька ключових факторів. Перший — подорожчання і брак робочої сили. Другий — посилення екологічних вимог. Третій — уніфікація законодавства щодо благополуччя тварин і екологічності.

Зараз половина поголів'я — це прив'язне утримання. Однозначно від нього відходитимуть. Воно потребує більше персоналу і гірше відповідає сучасним вимогам до добробуту тварин і екологічності. Галузь рухається від прив’язного утримання до механізованих ферм, а далі до роботизованих рішень. Кожен етап означає зменшення залежності від ручної праці.

Головні фактори ефективності — це управління стадом, годівля, ветеринарія, наявність власної кормової бази та масштаб виробництва. Одна справа — ферма на 300 голів, інша — на 3000. І ще інша, коли тваринництво поєднане з рослинництвом. Ми бачимо, що таке поєднання підсилює обидва напрями — і рослинництво, і молочне виробництво.

Тому великі холдинги, які мають диверсифіковану структуру і стоять «на двох ногах», у довгостроковій перспективі будуть більш ефективними, ніж господарства з невеликим земельним банком і проблемами з кормовою базою.

Карусельний доїльний зал на молочній фермі «СКІФ»

Ярослав Ніцак: Тут важливо, що ми не просто «використали ШІ для галочки», а реально заробляємо на ньому. Фішка в тому, що GEA, як глобальна компанія, отримує масив даних із господарств по всьому світу. На основі цих даних алгоритми навчаються.

На фермі встановлюють кілька камер у зоні, де корова рухається прямо. Система аналізує її ходу: інтервали, коливання, амплітуду рухів. Потім ці дані порівнюються з глобальною базою, де 190 тис. під'єднаних корів, і з високою точністю визначається, чи тварина здорова, чи є кульгавість, проблеми з вгодованістю тощо.

Ярослав Ніцак: Система може виявити проблему з точністю на 99% за 3–4 дні, а іноді й до тижня раніше, ніж цю проблему можна помітити візуально. Точний термін залежить від ситуації, але система дає можливість дуже рано помітити відхилення і почати працювати з коровою. 

Що це дає фермеру? Кульгавість або проблеми з кондицією тіла означають менші надої. За підрахунками, кожен день непоміченої кульгавості може коштувати близько €4 на корову. Питання лише в тому, коли ви їх побачите і як швидко відреагуєте.

Latifundist.com: Як фермі приєднатися до системи?

Ярослав Ніцак: Ми впроваджуємо її за моделлю try&buy (спробуй, а потім купуй). Фермеру не обов’язково мати наше обладнання — це може бути будь-який зал або навіть молокопровід. Господарство звертається до нас, ми встановлюємо систему безкоштовно, даємо місяць тестового періоду. Фермер дивиться результат. Якщо бачить ефект, то далі узгоджуємо комерційні умови. В Україні вже є перші ферми, які пройшли такий тест і працюють із нами за підпискою.

Ярослав Ніцак: Ми плануємо зростання і за проєктами, і за командою. Один із найперспективніших напрямів — фермерський. Багато господарств збільшують поголів’я, розширюються. Плюс є сильний тиск на ферми в Європі, і це також відкриває можливості для розвитку тут.

У 2025 році ми підписали кілька дуже серйозних контрактів, і наш головний пріоритет зараз  якісно реалізувати ці проєкти. Йдеться приблизно про 20 доїльних залів, де заплановані монтаж і запуск. Також ми активно просуваємо напрям групового роботизованого доїння і очікуємо, що вже цього року з’явиться перший реальний об’єкт. Коли він запрацює, ми зможемо на практиці довести ефективність системи, до того ж у досить великому масштабі.

Крім того, у нас законтрактовано близько семи великих «каруселей». Їх потрібно завезти, змонтувати й запустити. Це технологічно складні проєкти, і для нас важливо виконати всі зобов’язання.

Ми також посилюємо сервіс: збільшуємо склад запасних частин, витратних матеріалів і гігієнічних виробів у Білій Церкві, щоб мінімізувати залежність від логістики. Це наша серйозна конкурентна перевага, адже не всі виробники мають власний склад в Україні на декілька мільйонів євро. За сервісними договорами час реагування зараз до 4 годин. Корова — це не машина і не завод, її потрібно доїти щодня. Якщо виникає проблема, ми маємо бути на місці максимально швидко. Тому ще один пріоритет — це розширення інженерної та сервісної команди по Україні, а також подальший розвиток дилерської мережі.

Ярослав Ніцак: Найбільше поголів’я традиційно в Полтавській області. Також сильні Черкаська, Київська, Вінницька, Хмельницька області. Загалом більшість нових проєктів все ж на Правобережжі, але є й на Лівобережжі: у Полтавській, Чернігівській, Харківській областях.

Тобто це не лише Захід і Центр — ми бачимо потужні проєкти і на сході. У Харківській області, наприклад, у нас великий замовник «Агросвіт», для якого ми запустили об’єкт у 2023 році. У Полтавській області — «СКІФ».

Latifundist.com: У GEA є й рішення для невеликих молочних ферм і навіть діє партнерська програма з «Ощадбанком».

Ярослав Ніцак: Так, у нас підписана партнерська програма з «Ощадбанком» — це кредитування для невеликих фермерських господарств. Коли вона створювалась, ми орієнтувалися на малі ферми з прив’язним утриманням, які хотіли б механізуватися, але не мають можливості інвестувати €150–200 тис. у повноцінний механізований молочний блок.

У межах цієї програми банк у гривні, за нашої підтримки, кредитує такі господарства. Втім, поки що більшість наших клієнтів — це все ж великі індустріальні ферми з власною ліквідністю, які зазвичай працюють із різними банками за своїми програмами.

Ярослав Ніцак: Безперечно це проєкт «Мукко» — нова ферма з надсучасним доїльним обладнанням типу «карусель», що найближчим часом буде працювати на повну потужність.

Також ми продовжуємо стратегічну співпрацю з «Агропродсервісом» — плануємо встановлення чергового залу, також «карусель», обладнання вже в Україні. В «Астарти» зараз будуються об’єкти з двома «каруселями» — у Полтавській і Хмельницькій областях. «Глобино» — наш один із ключових замовників за декількома напрямками, не лише по обладнанню для ферм. Проте ми раді, що підприємство модернізує свою молочну ферму саме з нашою сучасною карусельною системою. 

Є ще два дуже свіжі проєкти, підписані буквально днями. Один із них — це «карусель» на 100 місць. В Україні таких ще немає, це буде перша.

Ярослав Ніцак: У нас стабільно є проєкти в переробці молока. Якщо говорити про переробку олійних, то серед наших замовників «Потоки», «Оліяр» «Київ-Атлантик Україна» та інші. Це рішення для рафінації, очищення, модернізації ліній.

У біотехнологіях — компанія «Ензим» (Львів), де працюють наші сепаратори та декантери. Також маємо кілька цікавих проєктів у сфері очисних споруд. Зокрема, у 2025 році реалізовано великий проєкт у Львові. Там встановлено три великі декантери (горизонтальні центрифуги) для зневоднення осаду. Це суттєво підвищує ефективність очищення стоків і екологічність процесу.

У пивоварінні — практично всі великі,середні та навіть крафтові пивоварні в тій чи іншій мірі працюють з нашим обладнанням. Це сепаратори, варниці, фільтр-чани та інше технологічне обладнання.

Ярослав Ніцак: У нас великий портфель рішень як для червоного м’яса, так і для птиці — від виробництва сирих ковбас і сосисок до нарізки та пакування. Окрім цього ми пропонуємо лінії для виготовлення повністю готових до споживання продуктів — ready to eat.Тобто, сире м’ясо курки заходить на нашу лінію, а на виході отримуємо нагетси, стріпси або готове до споживання філе. Далі продукт проходить шокову заморозку до –18 °C, пакується і потрапляє на полиці магазинів або в HoReCa, зокрема у МакДональдс або KFC. Значна частина курячої продукції, яку споживають у таких закладах, вироблена саме на технологіях GEA.

Окрім цього, GEA — найбільший в Україні постачальник обладнання для промислових аміачних холодильних систем.

Ярослав Ніцак: Спочатку дивувалися, а потім звикли, що у нас з року в рік зростання. Команда працює по всій країні, а українські виробники продовжують інвестувати, інколи навіть у регіонах поблизу лінії фронту.

Генеральний директор GEA Ярослав Ніцак