VOOZH about

URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Eurocopter_Tiger

⇱ Eurocopter Tiger — Вікіпедія

Перейти до вмісту
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Tiger/Tigre (EC665)
👁 Image
Eurocopter Tiger
Призначення Ударний вертоліт
Походження 👁 Image
 Франція
👁 Image
 Німеччина
👁 Image
 Іспанія
Виробник Eurocopter/Airbus Helicopters
Перший політ 21 квітня 1991
Дата прийняття на службу 2003
Статус На озброєнні
Основні користувачі 👁 Image
 Франція
👁 Image
 Австралія
👁 Image
 Німеччина
👁 Image
 Іспанія
Виробництво 1991 — по т.ч.
Кількість 135 (жовтень 2017)[1]
Вартість програми €14,5 млрд (Франція/Німеччина/Іпанія, Фін. Рік 2012)
Вартість одиниці
€27,4 млн[2] (Tiger HAP, FY2013)
€36,1 млн[2] (Tiger HAD, FY2013)

Tiger (укр. Тигр) — чотирилопатний, двомоторний ударний вертоліт, який вперше вступив на службу у 2003 році. Він виробляється компанією Airbus Helicopters (раніше Eurocopter), що утворилася внаслідок злиття вертолітних підрозділів Aérospatiale та DASA. Airbus Helicopters позначає його як EC665. У Франції та Іспанії Tiger відомий як Tigre (що французькою та іспанською означає «Тигр»), тоді як у Німеччині та Австралії його називають Tiger.

Розробка Tiger розпочалася під час Холодної війни, і спочатку він задумувався як протитанкова вертолітна платформа для використання проти радянського наземного вторгнення в Західну Європу. Під час тривалого періоду розробки Радянський Союз розпався, що змінило ситуацію з безпекою в Європі. Франція та Німеччина вирішили продовжити роботу над Tiger, розробивши його як багатоцільовий ударний вертоліт. Він досяг бойової готовності у 2008 році.

Tiger має відзнаку першого повністю композитного вертольота, розробленого в Європі; навіть найперші моделі включали інші передові елементи, такі як «скляна кабіна», технології малопомітності та висока маневровість для підвищення живучості. Оновлені варіанти відтоді надійшли на службу, оснащені більш потужними двигунами та сумісні з ширшим спектром озброєння. З моменту вступу на службу Tiger використовувався в бойових діях в Афганістані, Лівії та Малі.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Походження та ранній етап розробки

[ред. | ред. код]

У 1984 році уряди Франції та Західної Німеччини висунули вимоги до перспективного протитанкового ударного вертольота, при цьому французька сторона бажала мати варіант, спеціально призначений для супроводу та боротьби з вертольотами противника.

Згідно з початковими планами, обидві країни мали закупити загалом 427 вертольотів. Західна Німеччина планувала придбати 212 машин у протитанковому варіанті під назвою PAH-2 (Panzerabwehrhubschrauber — «протитанковий вертоліт») з початком поставок наприкінці 1992 року. Франція планувала закупити 75 HAP (Hélicoptère d’Appui Protection — «вертоліт підтримки та прикриття») і 140 HAC (Hélicoptère Anti Char — «протитанковий вертоліт»), з початком поставок відповідно наприкінці 1991 і 1995 років.[3]

Згодом як основного постачальника було обрано спільне підприємство Aérospatiale та MBB. Однак у 1986 році програму фактично скасували через стрімке зростання вартості; офіційно було підраховано, що постачання німецьким збройним силам еквівалентної кількості американських ударних вертольотів McDonnell Douglas AH-64 Apache обійшлося б значно дешевше, ніж продовження розробки Tiger.[4] За заявами міністра оборони Франції Андре Жиро у квітні 1986 року, спільна програма стала дорожчою за національну та, за прогнозами, потребувала більше часу на завершення. У липні 1986 року урядовий звіт також стверджував, що розробка відійшла від реальних вимог і побажань військових замовників.[4]

Франція та Німеччина реорганізували програму, зокрема запровадили строкові контракти, які перекладали більші фінансові ризики на приватні компанії. Компанія Thomson CSF взяла на себе більшість робіт з розробки електронних систем Tiger, зокрема візуальних систем і сенсорів.[4] Незважаючи на проблеми початкового етапу та політичну невизначеність у 1984–1986 роках, програму офіційно відновили в листопаді 1987 року; саме тоді більший акцент було зроблено на протитанкові можливості ударного вертольота.[5] Значну частину організаційної структури проєкту було швидко переглянуто у 1987–1989 роках, зокрема у травні 1989 року було створено Франко-німецьке вертолітне управління як виконавчий орган програми.[6]

👁 Image
Tiger UHT Німецької армії

У листопаді 1989 року Eurocopter підписала угоду, яка фінансово забезпечила більшу частину розробки вертольота аж до серійного виробництва, включно з будівництвом двох складальних ліній — на заводі Aérospatiale в Маріньяні та на підприємстві MBB у Донауверті.[7] Ця ж угода передбачала виготовлення п’яти прототипів Tiger: три — як неозброєні льотні лабораторії та два — як озброєні бойові прототипи (один для французького варіанта супроводу і один для німецького протитанкового варіанта). Перший прототип здійснив свій перший політ 27 квітня 1991 року, який тривав 30 хвилин.[7]

Після завершення Холодної війни та скорочення оборонних бюджетів у 1990-х роках фінансовий тиск знову поставив під сумнів необхідність усієї програми; у 1992 році з’явилися припущення, що Міністерство оборони Німеччини може відмовитися від проєкту через потребу скорочення витрат.[8] Водночас Німеччина все більше прагнула, щоб Tiger виконував ширший спектр завдань: окрім протитанкової ролі, до вимог додали збройну розвідку поля бою, безпосередню авіаційну підтримку сухопутних військ і супровід інших вертольотів.[9]

У 1992 році Aérospatiale та MBB, разом з іншими компаніями, об’єдналися, утворивши групу Eurocopter; це призвело до значної консолідації авіаційної промисловості та самої програми Tiger.[10] У грудні 1996 року між Францією та Німеччиною було укладено важливу угоду, яка закріпила перспективи Tiger і передбачила розробку супутніх елементів, зокрема нових ракет наступного покоління для цього вертольота.[11] Водночас національні політичні питання й надалі впливали на долю програми: запропонований продаж до 145 вертольотів Tiger Туреччині став джерелом суперечок, і через розбіжності між Eurocopter, Францією та Німеччиною щодо військового експорту Туреччина зрештою відмовилася від цієї угоди.[12]

18 червня 1999 року Німеччина та Франція публічно розмістили замовлення на початкову партію з 160 Tiger (по 80 для кожної країни) загальною вартістю €3,3 млрд.[13] 22 березня 2002 року перший серійний Tiger був урочисто представлений на заводі Eurocopter у Донауверті; хоча приймальні випробування серійних машин почалися у 2003 році, перша офіційна поставка до армії Франції відбулася 18 березня 2005 року, а до Німеччини — 6 квітня 2005 року.[14] У березні 2013 року Німеччина скоротила своє замовлення до 57 одиниць.[15]

У 2008 році OCCAR оцінила загальну вартість проєкту в €7,3 млрд.[16] У бюджеті Франції на 2013 фінансовий рік частка країни в програмі становила €6,4 млрд (≈ US$8,7 млрд),[2] що передбачало загальну вартість програми близько €14,7 млрд (≈ US$20,1 млрд) для трьох основних партнерів. Біла книга оборони Франції 2013 року змінила структуру замовлення на 60 HAP і 20 дорожчих HAD; за цінами FY2013 один HAP коштував €27,4 млн (≈ US$37 млн), а HAD — €36,1 млн (≈ US$49 млн). З урахуванням витрат на розробку один французький Tiger обходився приблизно в €80 млн (≈ US$109 млн).[2] У грудні 2015 року Франція додатково замовила 7 вертольотів HAD, із планом модернізувати весь парк до стандарту HAD до 2025 року, довівши загальну кількість до 67 машин.[17]

Експорт

[ред. | ред. код]

Упродовж 1990-х років експортні перспективи Tiger пожвавилися завдяки двом великим заявкам на закупівлю з боку Великої Британії та Нідерландів.[18] Непублічні переговори між Великою Британією та Францією щодо участі в програмі Tiger тривали ще з кінця 1980-х років, і хоча спочатку Британія відмовлялася від промислової участі в проєкті, вже до середини 1990-х років було відомо, що вона готова придбати сучасні ударні вертольоти за кордоном.[19] Керівництво Eurocopter прагнуло якнайшвидше запустити серійне виробництво Tiger, оскільки невизначеність щодо дати початку виробництва й, відповідно, доступності вертольотів негативно впливала на потенційні експортні угоди. Як у Нідерландах, так і у Великій Британії здійснювався значний лобістський тиск з надією на вибір Tiger.[20] Проте жодна з цих країн зрештою не замовила Tiger.[21]

👁 Image
Tiger ARH Австралійської армії, 2015 рік.

21 грудня 2001 року Eurocopter отримала контракт на виконання вимог програми AIR 87 Австралійської армії щодо постачання 22 вертольотів Tiger у варіанті ARH (Armed Reconnaissance Helicopter; укр. Ударно-розвідувальний вертоліт). Відмінності від стандартного Tiger включали нові системи зв’язку та авіоніки, а також відповідність австралійським вимогам безпеки.[22] Згідно з умовами контракту, 18 із 22 машин були зібрані на підприємстві Australian Aerospace у Брісбені, дочірній компанії Eurocopter.[23] 1 липня 2007 року, через затримки з досягненням оперативної готовності, Австралійська організація з матеріально-технічного забезпечення оборони призупинила всі платежі за контрактом.[24] За даними Міністерства оборони Австралії, до 2008 року основні проблеми були усунуті, і виплати відновилися.[25] У жовтні 2010 року було повідомлено, що вертольоти не досягнуть повної бойової готовності ще протягом двох років..[26] У грудні 2011 року останній Tiger ARH був переданий Австралійській армії.[27] У серпні 2019 року Австралія оголосила програму LAND 4503 з заміни Tiger ARH.

У вересні 2003 року Іспанія обрала для своєї армії варіант бойового вертольота підтримки Tiger HAD, що базувався на Tiger HAP. 24 машини цього типу мали бути озброєні ракетними системами PARS 3 LR та Mistral, а також оснащені модернізованими двигунами Enhanced MTR390, здатними підіймати більші корисні навантаження.[28] Поставки варіанту HAD розпочалися у 2007 році.[29] Угода від вересня 2003 року передбачала не лише закупівлю, а й приєднання Іспанії до програми Tiger, що сприяло глибшій інтеграції іспанської авіаційної промисловості до нової багатонаціональної організації Eurocopter.[30] Невдовзі після замовлення Іспанією Франція вирішила відмовитися від чисто протитанкового варіанта Tiger HAC, надавши перевагу багатофункціональному Tiger HAD, який також закуповувала Іспанія.[30]

У липні 2006 року уряд Саудівської Аравії підписав контракт на €6,9 млрд на закупівлю 142 вертольотів, зокрема 12 ударних Tiger.[31] Однак наприкінці 2007 року угоду було скасовано з невідомих причин.[32]

У травні 2007 року, у відповідь на тендер на 22 ударні вертольоти для ПС Індії, Tiger був заявлений у конкурсі проти низки російських та американських машин.[33] Наприкінці 2009 року повідомлялося, що Tiger не зможе взяти участь у польових випробуваннях в Індії через необхідність модернізації.[34] У 2011 році кілька Tiger брали участь у стрільбових випробуваннях ракети PARS 3 LR у межах маркетингової кампанії, спрямованої на індійські збройні сили.[35]

У 2012 році Tiger брав участь у конкурсі на контракт вартістю ₩1,8 трлн на постачання до 20 ударних вертольотів для Південної Кореї, змагаючись з Boeing AH-64 Apache та TAI/AgustaWestland T-129.[36][37] У квітні 2013 року Південна Корея обрала AH-64.[38]

У січні 2013 року повідомлялося, що Eurocopter веде активні переговори щодо потенційних закупівель Tiger з Бразилією, Малайзією та Катаром.[16] Станом на грудень 2015 року Tiger також розглядався у межах польської програми закупівлі нового ударного вертольота для заміни парку Мі-24.[39]

Вартість експлуатації

[ред. | ред. код]

Станом на червень 2016 року вартість однієї льотної години вертольота Tiger ARH австралійської армії становила 30 335 австралійських доларів (приблизно 22 550 доларів США за середнім курсом обміну 2016 року), при цільовому значенні 20 000 доларів. Довгострокова середня вартість (за період з 2007 по 2016 рік) становила 39 472 долари за годину.[40]

Після перегляду контракту на технічне обслуговування у 2014 році витрати на льотну годину зменшилися на 29 % у період з червня 2014 по червень 2016 року.

Tiger здатний виконувати широкий спектр бойових завдань, зокрема озброєну розвідку та спостереження, протитанкові операції й безпосередню авіаційну підтримку, супровід і захист дружніх сил. Він може діяти вдень і вночі за будь-яких погодних умов, а також спроєктований з урахуванням можливості виконання операцій у середовищі після застосування ядерної, біологічної чи хімічної зброї.[14] Tiger також може застосовуватися в морському середовищі — працювати з палуб кораблів, зокрема фрегатів, і в умовах екстремальної погоди.[41] Серед визначних характеристик Tiger — дуже висока маневровість, значною мірою зумовлена конструкцією його 13-метрового чотирилопатевого безшарнірного несучого гвинта; Tiger здатний виконувати повні «петлі» та маневри з від’ємними перевантаженнями.[42] Силова установка складається з пари турбовальних двигунів MTU Turbomeca Rolls-Royce MTR390 з цифровою системою керування FADEC.[43]

👁 Image
Tiger у польоті, 2012 рік

Tiger має тандемну «скляну кабіну» і керується екіпажем із двох осіб: пілот розміщується попереду, оператор озброєння — позаду.[44][45] Будь-хто з членів екіпажу може керувати системами озброєння або основними органами керування польотом, за потреби змінюючи ролі; окрім пілотування, пілот Tiger зазвичай відповідає за системи самозахисту та зв’язку, а також за деякі допоміжні функції озброєння.[46] Хоча частина озброєння має спеціалізовані органи керування (наприклад, протитанкова ракета Trigat), керування ракетами «повітря-повітря» може здійснюватися з органів керування на обох комплектах колективного та циклічного керування.[47]

Екіпажі, які раніше не літали на Tiger, мають проходити значну перепідготовку через відмінності від старіших платформ, зокрема через більшу робочу завантаженість і розширені можливості, які надає цей тип; однією з ключових відмінностей від попередніх ударних вертольотів є значно вищий рівень оперативної автономності.[48][49] За словами Ендрю Ворнера, головного льотчика-випробувача під час розробки Tiger, це «найпростіший у керуванні літальний апарат, на якому мені доводилося літати».[50]

Вартість системи (вертоліт, озброєння, підтримка) та ціна за одиницю відрізняються залежно від модифікації: австралійський Tiger ARH, станом на 2012 рік, коштував приблизно 68 млн австралійських доларів за одиницю,[51] тоді як найновіший варіант Tiger HAD оцінювався у 44–48 млн доларів США.[52]

Фюзеляж

[ред. | ред. код]
👁 Image
У верхній частині знімку — пристрій зменшення теплового контрасту вихлопних газів двигуна вертольота Tiger HAP Франції. Вихлопні гази змішуються з атмосферним повітрям і відхиляються вгору.

Початково вертоліт Eurocopter Tiger створювався у трьох варіантах у двох базових конфігураціях із близько 80 % сумісності: U-Tiger є основою для UHT та HAC (пізніше HAD); HCP (Helicoptere de Combat Polyvalent) став основою для HAP.[40]

Конструкція фюзеляжу на 80 % складається з полімерних композиційних матеріалів (ПКМ) на основі вуглецевого волокна і кевлара, 11 % припадає на алюмінієві і 6 % на титанові сплави. Лопаті несного і кермового гвинтів виконані з ПКМ і зберігають працездатність при бойових пошкодженнях і зіткненнях з птахами. Блискавкозахист і стійкість до дії електромагнітного імпульсу (ЕМІ) забезпечуються тонкою бронзовою сіткою і мідною сполучною фольгою, нанесеними на поверхні фюзеляжу.

Розташування членів екіпажу — стандартне для ударних вертольотів — тандемом, особливістю вертольота «Тигр» є переднє розташування місця пілота, робоче місце оператора — позаду. При цьому крісла пілота і оператора зміщені в протилежні сторони щодо поздовжньої осі машини для забезпечення кращого переднього огляду оператора з заднього крісла.

Живучість і захищеність

[ред. | ред. код]

Системи захисту, застосовані на Tiger, включають елементи малопомітності: такі характеристики, як візуальна, радіолокаційна, інфрачервона та акустична сигнатури, були зменшені, щоб ефективніше уникати загроз на полі бою.[43][53] За словами Ендрю Ворнера, живучість Tiger «ґрунтується на малопомітності та маневровості».[54] Використання композитних матеріалів у конструкції планера призвело до зменшення ефективної площі розсіювання (ЕПР), а також інфрачервоної й акустичної сигнатур, що підвищує живучість у бойових умовах.[43][54][55] Фюзеляж броньований і розроблений для витримування вогню зі стрілецької зброї та влучань снарядів автоматичних гармат калібру до 23 мм.[56][57] Вертоліт оснащений різними системами попередження про радіолокаційне та лазерне опромінення і виявлення пуску ракет, зокрема AN/AAR-60 MILDS (Missile Launch Detection System) від EADS, а також блоками відстрілу теплових пасток і дипольних відбивачів.[43][58]

Tiger є першим повністю композитним вертольотом, розробленим у Європі.[54] Фюзеляж Tiger на 80% виготовлений із вуглепластика та кевлару, на 11% — з алюмінію і на 6% — з титану.[42] Уся хвостова частина виконана з композитних матеріалів, включно з цільною хвостовою балкою.[42] Несучі гвинти зроблені з волокнистого пластикового композиту, здатного витримувати бойові пошкодження та зіткнення з птахами. Конструкція Tiger також передбачає захист від ударів блискавки та електромагнітних імпульсів завдяки вбудованій мідно-бронзовій сітці та мідній з’єднувальній фользі.[59]

У проєкті Tiger закладено високий рівень аварієстійкості: багато бортових систем мають резервування і рознесені, щоб мінімізувати наслідки ушкоджень.[44][54] Елементи силової установки, такі як гвинти та трансмісійний вал, навмисно спроєктовані з вищою балістичною стійкістю, ніж у традиційних конструкціях; редуктор розрахований на роботу без мастила протягом 60 хвилин у разі його втрати.[60][61] Паливо зберігається у двох основних внутрішніх баках, а ще два менші баки розміщені всередині коротких крил.[47] Паливні баки мають самогерметизувальну здатність, що зменшує вразливість.[53] У складних умовах афганського театру бойових дій заявлена експлуатаційна готовність Tiger сягала 90%.[62]

Авіоніка та озброєння

[ред. | ред. код]
👁 Image
Приладова панель пілота вертольота Tiger HAP з двома багатофункціональними дисплеями.

Серед ключових елементів авіоніки літака — системи управління полем бою та відображення карт EUROGRID, інтегровані засоби зв’язку (радіостанції HF/VHF/FM і супутниковий зв’язок) та канали передачі даних, цифрова автоматична система керування польотом із високим рівнем повноважень, а також резервовані шини даних стандарту MIL-STD-1553.[43] Два взаєморезервні бортові комп’ютери місії керують озброєнням, сенсорами та функціями наведення. Навігаційний комплекс Tiger включає GPS, подвійну резервовану інерціальну навігаційну систему, доплерівський радар, рознесені блоки повітряних даних, радіовисотомір і розподілені датчики повітряної швидкості.[47] Для нічних польотів пілот використовує спеціальний носовий інфрачервоний сенсор переднього огляду (FLIR; Forward-looking infrared).[63][47]

Кожен член екіпажу має на своєму робочому місці пару багатофункціональних рідкокристалічних дисплеїв, які зазвичай використовуються для відображення інформації про внутрішні системи та даних із сенсорів, а також для взаємодії з високорівневими системами вертольота. Додатково обом членам екіпажу доступний нашоломний індикатор (HMD; Helmet-mounted display). Пілот, який керує польотом, використовує HMD для відображення основних льотних параметрів із цифровопосиленою оптикою — наприклад, нічного бачення або інфрачервоного зображення від сенсорів, накладених на поле зору; стрілець за допомогою HMD може взаємодіяти з бортовими системами озброєння та керувати ними, а також переглядати дані наведення.[64]

👁 Image
Щогла над втулкою несучого гвинта із системою Osiris

Найважливішою окремою системою авіоніки, встановленою на Tiger, є оптико-електронна прицільно-спостережна система Osiris, змонтована на щоглі над втулкою несучого гвинта. Вона поєднує телевізійні та тепловізійні камери, лазерний далекомір/трекер/цілевказівник і кілька гіроскопів для стабілізації.[64] Osiris слугує основним сенсором для спостереження за цілями та їх захоплення, передаючи дані стрільби й наведення через комп’ютер управління озброєнням; також система дозволяє повністю пасивне виявлення цілей і була розроблена для максимального розкриття можливостей протитанкової ракети Trigat, створюваної паралельно з Tiger.[46] На деяких варіантах вертольота альтернативна оптична система встановлюється на даху фюзеляжу.[63]

Tiger може оснащуватися різноманітним озброєнням, зокрема некерованими ракетами, гарматами, а також широким спектром ракет класу «повітря — повітря» і «повітря — поверхня», керування якими здійснюється через спеціалізований комп’ютер управління озброєнням.[14] Засоби ураження наземних цілей включають носову гарматну установку Nexter калібру 30 мм; різні підвісні гарматні контейнери, протитанкові ракети та до чотирьох пускових установок для ракет калібру 70 і 68 мм, що розміщуються на коротких крилах. Під час застосування ракет, таких як Mistral, Tiger здатний використовувати їхні можливості ураження поза віссю прицілювання.[43] Станом на 2014 рік, для Tiger розроблялася керована 70-мм ракета на основі Roketsan Cirit.[65]

Варіанти та модифікації

[ред. | ред. код]
👁 Image
Французький Tigre HAP
  • Tiger UHT (Unterstutzungshubschrauber Tiger) — вертоліт вогневої підтримки для Бундесвера.
  • Tiger HAP (Helicoptere d'Appuit et de Protection) — ударний вертоліт вогневої підтримки для армії Франції.
  • Tiger HAC (Helicoptere Anti-Char) — багатоцільовий ударний вертоліт з основною протитанковою задачею для армії Франції.
  • Tiger HAD (Helicoptere d'Appui Destruction) — багатоцільовий вертоліт вогневої підтримки, замовлений Іспанією. Ідентичний Tiger HAP, але з кращими двигунами і кращим балістичним захистом. Іспанський варіант озброєний замість ПТКР Hellfire 2 ракетами Spike-ER.

Tiger ARH (Австралія)

[ред. | ред. код]
👁 Image
Ударно-розвідувальний вертоліт ARH Tiger Армії Австралії на авіашоу в Авалоні, Австралія

Tiger ARH (Armed Reconnaissance Helicopter; укр. Ударно-розвідувальний вертоліт) — це версія, яку замовила Армія Австралії для заміни своїх OH-58 Kiowa та гелікоптерів-винищувачів «Bushranger», створених на базі UH-1 Iroquois. Tiger ARH є модифікованою та модернізованою версією Tiger HAP з покращеними двигунами MTR390, а також лазерним цілевказівником, інтегрованим у прицільну систему Strix для запуску протитанкових ракет Hellfire II. Замість некерованих ракет SNEB армія Австралії використовувала 70-мм ракети бельгійського виробника FZ. Для протиповітряної оборони — 4 ракети Stinger (замість Mistral у європейських версіях).[66] Двадцять два вертольоти цієї модифікації були замовлені в грудні 2001 року. Більшість з них експлуатувалися 1-м авіаційним полком, розташованим на базі Робертсон у Дарвіні. Гелікоптери доправлялися до Австралії частинами та збиралися на місці компанією Australia Aerospace в аеропорту Дарвіна.[67]

У серпні 2014 року Австралійські Сили Оборони спільно з BAE Systems Australia успішно випробували лазерний комплект наведення APKWS для використання з 70-мм некерованими ракетами FZ на ARH.[68]

Експлуатація

[ред. | ред. код]
Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2017)

Виробництво й остаточне складання вертольота здійснюється на заводах Eurocopter у Донаувюрте (Німеччина) й Міріньяне (Франція). Завод у Міріньяні пізніше був перепрофільований на випуск вертольота вогневої підтримки HAP (Helicoptere d'Appuit et de Protection), більшість з них доопрацьовано в варіант HAD для армії Франції. Німецьке підприємство спочатку призначалося для випуску протитанкових варіантів HAC (Helicopter Anti-Char) і UHT (Unterstützunghubschrauber Tiger). HAC призначений для Франції, UHT — для Німеччини. Перший вертоліт Tiger замовник отримав у 2002 році[69]. Австралія вибрала Tigre HAP за основу для свого Tiger ARH (Armed Reconnaissance Helicopter), який став першою європейською платформою, яка була озброєна КР AGM-114 Hellfire. Перший з 22 замовлених ARH переданий Австралії 15 грудня 2004 року. В Армії країни вони повинні були замінити застарілі розвідувальні вертольоти Bell OH-58A Kiowa і списані в 2007 році Bell UH-1H Iroquois.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
👁 Image
UHT (UH Tiger) німецької армії. 2010 рік
👁 Image
Eurocopter Tiger ARH
👁 Image
Tiger UHT німецької армії
👁 Image
Tiger UHT німецької армії

Наведені характеристики відповідають модифікації HAP.

Джерело: Jane's, 2004.

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2 (пілот та оператор озброєння)
  • Довжина: 15,8 м
  • Довжина фюзеляжу: 15,0 м (з гарматою)
  • Висота: 4,32 м (з хвостовим гвинтом)
  • Діаметр несучого гвинта: 13,0 м
  • Діаметр кермового гвинта: 2,7 м
  • Максимальна ширина фюзеляжу: 4,53 м (з пілонами)


Льотні характеристики

  • Максимально допустима швидкість: 322 км/год
  • Крейсерська швидкість: 230 км/год
  • Практична дальність: 800 км
  • Перегінна дальність: 1280 км (з ППБ)
  • Тривалість польоту: 2 г 50 мін
    • з максимальним запасом палива: 3 г 25 мін

Озброєння

12,7 мм кулемети з 250 набоями або ППБ на зовнішніх вузлах



Оператори

[ред. | ред. код]

Поточні

[ред. | ред. код]

Потенційні

[ред. | ред. код]

Україна

[ред. | ред. код]

3 грудня 2025 року видання ABC news повідомило, що Австралія оцінює запит України щодо передачі ударних гелікоптерів Tiger ARH, які армія списує у межах переходу на AH-64E Apache. За інформацією ABC news Tiger залишаються технічно придатними до експлуатації щонайменше до 2040 року — і виробник пропонував Австралії продовжити їхній ресурс. Остаточне рішення щодо передачі гелікоптерів має ухвалити уряд Австралії.[76]

В масовій культурі

[ред. | ред. код]

Присутній у фільмі «Золоте око» і в авіасимулятор 1999 року «Gunship!». У грі ArmA 2 існують неофіційні доповнення, що додають в редактор гри австралійський, іспанський, французький та німецький Tiger.

Див. також

[ред. | ред. код]
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ airbus.com. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 24 червня 2019.
  2. ↑ а б в г Projet de loi de finances pour 2014 : Défense : équipement des forces et excellence technologique des industries de défense (фр.). Senate of France. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  3. ↑ Chambost, Germain; Benz, K. G. (1984). The Franco-German Combat Helicopter: Reconciling Contradictory Requirements. International Defense Review. 17 (5): 575 — через Internet Archive.
  4. ↑ а б в Krotz 2001, p. 130.
  5. ↑ Krotz, (2011), p. 131.
  6. ↑ Krotz, (2011), p. 133.
  7. ↑ а б Krotz, (2011), p. 134.
  8. ↑ Krotz, (2011), p. 132, 136.
  9. ↑ Krotz, (2011), p. 134, 136.
  10. ↑ Krotz, (2011), p. 133-135.
  11. ↑ Krotz, (2011), p. 147.
  12. ↑ Krotz, (2011), p. 149, 151.
  13. ↑ Krotz, (2011), p. 132, 149.
  14. ↑ а б в Krotz, (2011), p. 154.
  15. ↑ "Germany finalises cuts to NH90, Tiger helicopter orders" [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]. Flightglobal.com, 18 March 2013.
  16. ↑ а б Tran, Pierre. "Eurocopter: Despite Slow Economy, Tiger Helo Deliveries On Track." Defense News, 29 January 2013.
  17. ↑ Et sept Tigre supplémentaires dans l'armée française (фр.). La Tribune. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2015.
  18. ↑ Krotz, (2011), p. 132.
  19. ↑ Krotz, (2011), p. 138.
  20. ↑ Krotz, (2011), p. 138, 139.
  21. ↑ Krotz, (2011), p. 139, 140.
  22. ↑ Krotz, (2011), p. 151.
  23. ↑ Krotz, (2011), p. 151, 152.
  24. ↑ Australia Stops Payment on Tiger Armed Reconnaissance Helicopter. Defense Daily International. 6 липня 2007. Архів оригіналу за 2 листопада 2012.
  25. ↑ "Progress on Project AIR 87 – Tiger Armed Reconnaissance Helicopters" [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.]. Australian Department of Defence. Retrieved: 18 October 2009.
  26. ↑ Oakes, Dan (12 жовтня 2010). Afghanistan war – Tiger helicopters not ready to fly: Defence. Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 9 жовтня 2010. Процитовано 12 жовтня 2010.
  27. ↑ Australia receives final Tiger helicopter. upi.com. 8 грудня 2011. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 19 лютого 2013.
  28. ↑ Krotz, (2011), p. 152, 153.
  29. ↑ Eurocopter Tiger. Helis.com. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 24 травня 2010.
  30. ↑ а б Krotz, (2011), p. 152.
  31. ↑ The 2006 Saudi Shopping Spree: More Helicopters from Eurocopter. Defense Industry Daily. 25 липня 2006. Архів оригіналу за 20 серпня 2009. Процитовано 1 листопада 2009.
  32. ↑ Saudis may go Russian as France Loses Out. Defense Industry Daily. 25 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2013.
  33. ↑ Govindasamy, Siva. "Bell, Boeing quit Indian attack helicopter contest" [Архівовано 10 липня 2009 у Wayback Machine.]. Flight International, 10 October 2008.
  34. ↑ "Tiger not participating in India's contest, Boeing to offer Apache" [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.]. Asian Defence, 23 October 2009.
  35. ↑ Donald, David. "Paris 2011: MBDA Has India in Its Sights for Fire-and-forget Missile ." [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.]AIN Online, 23 June 2011.
  36. ↑ "Republic of Korea Marine Corps – systems directory." [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] Republic of Korea Marine Corps, 29 March 2009.
  37. ↑ "AFP: S. Korea says three bidding for $6.9bn fighter deal." Google News, 18 June 2012.
  38. ↑ Song, Sang-ho (17 квітня 2013). Seoul to Purchase 36 Apache Helicopters. Korea Herald. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  39. ↑ Perry, Dominic. "France orders seven more Tiger attack helicopters." [Архівовано 20 лютого 2016 у Wayback Machine.] Flight International, 22 December 2015.
  40. ↑ а б Eurocopter Tiger — потенційне посилення українського ППО чи проблемна диковинка?. Мілітарний. Процитовано 21 грудня 2025.
  41. ↑ Marchand, Alexandre. "The Tiger: a marine animal." [Архівовано 9 квітня 2013 у Archive.is] Rotor Online, November 2007.
  42. ↑ а б в Moxon, (1995), p. 105.
  43. ↑ а б в г д е "Tiger – Technology." [Архівовано 9 лютого 2013 у Wayback Machine.] Eurocopter, retrieved 17 February 2013.
  44. ↑ а б "Tiger – Characteristics." [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.] Eurocopter, retrieved 17 February 2013.
  45. ↑ McGowen, (2005), p. 214.
  46. ↑ а б Moxon, (1995), p. 103-105.
  47. ↑ а б в г Moxon, (1995), p. 107.
  48. ↑ Training on Tiger [Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine.]. Aviation Today, 1 June 2008.
  49. ↑ Moxon, Julian. "Preparing for Tiger." [Архівовано 24 червня 2015 у Wayback Machine.] Flight International, July 1998, p. 28.
  50. ↑ Moxon, (1995), p. 106.
  51. ↑ 2010–2011 Major Projects Report (PDF). ANAO Report No.20 2011–12. Australian National Audit Office. 2011. с. 274. Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2012. Процитовано 1 жовтня 2012. Base Date $m… Total budget $1,493
  52. ↑ Ministerio de Defensa (Вересень 2011). Evaluación de los Programas Especiales de Armamento (PEAs) (PDF) (ісп.). Madrid: Grupo Atenea. Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2012. Процитовано 30 вересня 2012.
  53. ↑ а б Airbus Tiger Brochure Presentation (PDF). Airbus Helicopters. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  54. ↑ а б в г Moxon, (1995), p. 103.
  55. ↑ Furtivité: hélicoptère de combat Tigre, You Tube, Google, № 3/5, Жовтень 2015, архів оригіналу (video) за 10 жовтня 2015, процитовано 29 січня 2016.
  56. ↑ Edwards, M. R. (2002). Materials for military helicopters. Proceedings of the Institution of Mechanical Engineers, Part G: Journal of Aerospace Engineering. 216 (2): 77—88. doi:10.1243/095441002760179780. S2CID 109956247.
  57. ↑ Tiger Concept. Organisation for Joint Armament Co-operation. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  58. ↑ "MILDS AN/AAR-60 Missile Warning System." EADS North America, retrieved 17 February 2013.
  59. ↑ Jackson, (2003), p. 240.
  60. ↑ Moxon, (1995), p. 105-106.
  61. ↑ Airbus Tiger MiniPoster (PDF). Airbus Helicopters. с. 2. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  62. ↑ "Aussie Tiger – Helicopter with an Amphibious Future." [Архівовано 22 червня 2014 у Wayback Machine.] Asia Pacific Defence Reporter, 1 November 2010.
  63. ↑ а б McGowen, (2005), p. 215.
  64. ↑ а б "Tiger – Mission Systems." [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] Eurocopter, retrieved 17 February 2013.
  65. ↑ MBDA, Roketsan to develop 70 mm guided weapon system [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.] Shephard media, 28 May 2014
  66. ↑ Tiger Multi-Role Combat Helicopter. Army Technology (англ.). Процитовано 8 грудня 2025.
  67. ↑ AIR 87 – Armed Reconnaissance Helicopter. Defence Materiel Organisation. Вересень 2008. Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 27 травня 2011.
  68. ↑ Hendry, Alexandra (9 жовтня 2014). Laer guided rocket trial (PDF). www.defence.gov.au/news/armynews. Army News. с. 17. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 6 листопада 2014. A EROSPACE Operational Support Group (AOSG) has successfully trialled a laser-guided rocket for Army and Navy helicopters that will bridge the gap between unguided rockets and larger and more expensive guided munitions, such as Hellfire.
  69. ↑ Мировая авиация. Полная энциклопедия, № 125, 2011. Файл 0492, лист 02
  70. ↑ IISS, 2025, p. 232.
  71. ↑ Minister for Defence Senator Linda Reynolds (15 січня 2021). Future ready - strengthening Army's armed reconnaissance capability. Department of Defence Ministers (Пресреліз). Australian Government. Процитовано 12 березня 2021.
  72. ↑ Minister for Defence Richard Marles; Minister for Defence Industry Pat Conroy (2 жовтня 2025). New era of attack aviation arrives in Townsville. Department of Defence Ministers (Пресреліз). Australian Government. Процитовано 4 грудня 2025.
  73. ↑ IISS, 2025, p. 135.
  74. ↑ IISS, 2025, p. 94.
  75. ↑ IISS, 2025, p. 90.
  76. ↑ Австралія може передати Україні Tiger: гелікоптери потрібні для боротьби з дронами. Мілітарний. Процитовано 5 грудня 2025.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Eurocopter Tiger


👁 гелікоптер
 		Це незавершена стаття про гелікоптер.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
👁 Авіація
 		Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Броньована кавалерія
Артилерія, транспорт і бойова інженерія
Легка авіація армії Франції
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Вертольоти Airbus (EADS)
Цивільні
Військові
Експериментальні
Категорії:
Приховані категорії: