![]() |
VOOZH | about |
Неймовірну, на наш погляд, історію ми розповіли ще три роки тому. Подкаст мав назву «Як фінські панки перемогли російських мілітаристів». Вона про те, що помста не обов’язково має бути кривавою – вона може бути витонченою і ніби навіть веселою.
Історія така. Відомий фінський режисер, володар «Оскара» Акі Каурісмякі та панк-гурт, що назвався «Ленінградскіє ковбої» (хоча нічого з Росією їх не пов’язує) вступили в колаборацію з тоді ще живим ( пізніше, як ви пам’ятаєте, вони розіб’ються по дорозі в Сирію) ансамблем пісні та танцю Радянської Армії імені Алєксандрова. І у червні 1993 року на центральній площі Хельсінки перед 70 тисячами глядачів відбувся концерт «Total Balalaika Show».
Чому ми кажемо про помсту і про те, що фінські панки перемогли російських мілітаристів та поглумились над «русскім воєнним вєлічієм»?
Фінам, як нікому, є що пригадати тим самим «русскім», читай «совєтскім». За дві війни Радянського Союзу проти Фінляндії фіни втратили стільки людей загиблими, якщо брати у відношення до населення країни, скільки не втратила жодна країна світу. Усвідомлюючи, що маленькій країні не вистояти проти комуністичної імперії-монстра, вони склали зброю та здали частину своєї території. Потім ще протягом багатьох років, вони виконували всі умови та йшли в багатьох сферах на всі можливі компроміси з Союзом, наражаючись на нерозуміння багатьох у світі та навіть отримавши принизливий термін «фінляндизація». Таке забувається? Таке прощається?
Але фіни не були б фінами, якби не знайшли свою мить і свій спосіб виказати своє ставлення до НИХ у свій спосіб.
Скориставшись тим, що на початку 1990-х років ансамбль Алєксандрова переживав не найкращі часи і тим, що ансамблю як справжнім росіянцям-«патріотам» заради добрих грошей байдуже з ким і перед ким виступати – з циганами-ведмедями перед окупантами, які в Сирії рівняють міста з землею, чи з панками перед фінами, вони й підписали цей контракт та взяли участь у цьому концерті. Ну, а панки та геніальний Акі Каурісямкі з тонким фінським гумором обставили все так, що росіянці навіть не вкурили, що публіка потішається над ними, а не захоплюється «русскім вєлічієм». Не випадково ж після концерту одна з фінських газет написала так: “Вчора ми побачили, як російський ведмідь затанцював таки рок-н-рол під фінське кантеле”.
А тепер власне, чому ми повертаємось до цієї історії через три роки. Тоді ви могли її послухати в аудіоподкасті. На той момент запис цього концерту був лише на VHS-касетах. Але плине час, і в мережу завантажується дедалі більше інформації. Так сталося і з цією історією. Роман Храбров дбайливо вишукував все, що стосувалось події, та монтував. І тепер ви можете ще й подивитись цю історію. Тут зайвий раз переконуєшся в істинності того, того, що «ліпше один раз побачити…».
Побачте, воно варте того…