Усміхнений та енергійний Володимир Гец зустрічає журналістку Yle у приймальному центрі в Еспоо.

Тут український військовий реабілітується після трансплантації печінки, яку йому нещодавно провели фінські лікарі.

Тепер Фінляндію чоловік називає своїм другим місцем народження.

Про бойове минуле чоловіку тепер нагадує прапор з позивним на стіні кімнати.

Більшість служби на українському фронті Гец працював у гарячих точках Донеччини у штурмових бригадах. Фатальною стала розвідувальна операція у вже знищеному місті Бахмут, куди Геца із побратимами відправили у розвідку.

– Ми були на західній околиці Бахмута. Там дуже багато було вагнерів, ПВК ”Вагнер” російських. Вони викидували бомбочки з газом, так я отримав хімічне отруєння.

З симптомами отруєння Володимир потрапив до шпиталю.

– З самого початку у мене відмовили ноги – я ходив на милицях.

Після тривалого лікування українські медики змогли повернути Гецу можливість ходити, але загальний стан – погіршувався. Трансплантацію печінки йому не пропонували.

– Останнє місце лікування це вже було місто Рівне. Там мені стало набагато гірше, я втратив свідомість і вже почала текти кров з носа, з рота.

На відео Володимир розповідає про те, як він почувався після отруєння:

“Я поїхав, щоб захистити батьківщину”

Повномасштабну війну в Україні Володимир Гец зустрів у Фінляндії, де з 2021 року почав працювати будівельником. Тут уже проживали його троє братів, а в Чернігові залишалися його тодішня дружина та син.

– 24 лютого вона подзвонила і розповіла, що російські танки перетнули наш кордон.

Рішення повернутися до України Гец прийняв миттєво.

– Я вирушив додому, щоб захистити, по-перше їх, по друге, свою батьківщину.

Поки тисячі людей по кілька днів стояли у чергах на виїзд з охопленої війною України, Гец повертався додому. Він відправив дружину із сином за кордон, а сам – вирушив до воєнкомату. До лав української армії йому вдалося потрапити не одразу.

– Вже не було місць, мені сказали, що настільки багато людей, що немає навіть у що мене вдягнути.

З березня 2022 року Володимир спершу служив у підрозділі батальйону ”Азов” і врешті потрапив у 5-ту окрему штурмову бригаду: там він був командиром артилерійського підрозділу.

У жовтні 2023 року отруєння відправило його на лікарняне ліжко. До 2025 року він лікувався у різних шпиталях України, але почувався все гірше і гірше.

– Я думав, якщо смерть уже, то краще вдома вже, щоб нікому не приносити клопоту. Але і не опускав руки повністю, бо в мене є маленький син.

Поїхати до Фінляндії та спробувати врятуватися чоловіка вмовили троє братів, які і зараз живуть тут із родинами.

“Я наче наново народився”

З рідного Рівного до Фінляндії Гец добирався самостійно. На той момент він важив 54 кілограми, а у черевній порожнині постійно збиралася рідина.

– Якщо чесно, не мав ніякої надії, що там мені хтось буде допомагати.

У Фінляндії чоловік зареєструвався як біженець і оселився в приймальному центрі. Фінські лікарі швидко провели обстеження і діагностували цироз печінки, точну причину розвитку хвороби встановити не вдалося. Yle бачило медичні висновки з фінської лікарні.

– Мене дослідили там від від волосинки до до п'яток, все повністю перевірили.

Вже у Фінляндії чоловік дізнався, що напарник, з яким вони були на розвідці в Бахмуті та отримали отруєння, також попрощався із життям.

– Недавно він помер від такої самої хвороби, як у мене, помер у лікарні.

Гец, тим часом, чекав на новий орган. Навіть вийти на вулицю з третього поверха приймального центру для нього тоді було важкою задачею.

– Увесь цей час я просто лежав.

Врешті вже через шість місяців чоловіку знайшли нову печінку та провели пересадку органа. Покращення стану він відчув миттєво.

– Як відкрив очі, енергії було настільки багато, що я той же день десь пішов би десь до роботи, щось би робив!

– Я зараз, після 9 місяців я як новонароджений почуваюся. Мені подарували нове життя!

За даними медичного округу HUS, загалом у 2025 році у Фінляндії провели 67 операцій з трансплантації печінки.

“Хотілося, щоб Україну не рвали на шматки”

Вперше на захист України Володимир, що працював будівельником та водієм таксі, став ще у 2015 році. Рік він був кулеметником у складі мотопіхотної бригади і побував у багатьох гарячих точках на Донбасі.

– Просто хотілося, щоб не рвали Україну на шматки. Я хотів допомогти чим зможу.

Більшості з його побратимів, що вирушили на фронт у 2014 році, вже немає в живих.

Тепер у Фінляндії Гец планує нове життя та починає вивчати фінську мову, втім взяти до рук зброю він готовий і знов.

– Звичайно, якщо не дай Боже, фінам буде потрібна допомога, я б не задумуючись став на захист Фінляндії.

За час повномасштабної війни в Україні Фінляндія прийняла на лікування 60 пацієнтів з України, серед яких і українські військові.