27 березня конкурсна комісія з добору очільника Державної митної служби України (ДМС) обрала двох претендентів на посаду - переможців конкурсу. За підсумком голосування комісія надасть їх кандидатури на розгляд міністру фінансів України Сергію Марченку, надалі пропозиція буде внесена на розгляд уряду. Одразу після засідання конкурсної комісії її очільник Куніо Мікурія розповів агентству "Інтерфакс-Україна" про роботу комісії та свої враження щодо конкурсу.

Текст: Марія Болтрик

- Отже, конкурс нарешті завершився і було обрано двох кандидатів. Як ви оцінюєте процедуру? Чи задоволені ви кандидатами, яких обрали?

- Що ж, процес був дуже прозорим, тому що всі засідання комісії транслювалися. І серед членів комісії ми сформували щось на кшталт товариства, тому що наша мета була спільна - обрати хороших кандидатів для майбутнього України. На початку конкурсу було 42 заявки, потім ми звузили коло претендентів, і було 15 кандидатів, з якими ми проводили співбесіди на основі тієї інформації, яку отримали заздалегідь. Тож процес справді фантастичний. Щодо результату - це приємний результат. Тож ми, шестеро членів комісії, задоволені, що врешті змогли домовитись щодо двох кандидатів.

- Я бачила, як довго тривало засідання, воно було годину чи навіть більше.

- Так, тому що було сім раундів голосування.

- Хто ці двоє кандидатів, яких ви обрали?

- Обрано Руслана Даменцова та Ореста Мандзія. Обидва кандидати прийшли з НАБУ. Ми визнаємо, що є хороші кандидати й з митниці, але ми подумали, що, можливо, саме ці два кандидати - майбутні лідери. Зараз українській митниці потрібно передусім вирішити проблему доброчесності. Тож, можливо, як перший крок реформи, залучення досвідченого борця з корупцією буде хорошим кроком. Саме так ми це оцінювали колективно, і на цьому принципі ми погодилися. Звісно, ми хочемо заохотити нинішніх працівників митниці, які подавали заявки на конкурс, це талановиті люди. Але зауважу, що реформа митниці відбувається покроково і першим для запуску реформи є доброчесність. Кандидати з митниці були відносно молоді, і в майбутньому - чому б ні - вони можуть очолити реформу митниці.

- Останні чотири дні були співбесіди з кандидатами? Двоє кандидатів, яких ви обрали, якось вирізнялись серед інших? Чому ви обрали саме їх?

- Ми обговорювали доброчесність кожного кандидата, їхній бекграунд, звісно. Також ми слухали їхнє бачення і як вони визначають пріоритети. Стратегія реформи ДМС вже існує, але найважливіше - як її реалізувати. Для цього потрібна людина, яка має управлінський досвід. Також ми вважаємо, що боротьба з корупцією - це перший пріоритет для відновлення довіри суспільства і бізнесу. Без довіри суспільства і міжнародних партнерів нам буде важко просувати реформу митниці. Ось чому зачекайте, і ми зробимо цей перший крок. Кандидати з митниці, звісно, наголошували на необхідності доброчесності, але вони здебільшого дивляться саме на митницю і, скажімо, вузьку сферу. З точки зору змін це добре, вони думають як впроваджувати ці принципи на митниці, але нинішнє керівництво служби потребує змін. Їм потрібен ширший погляд.

- Чи відчували члени комісії і ви особисто політичний вплив чи тиск?

- Зовсім ні. Насправді це був приємний сюрприз, тому що я чув про попередню історію подібних конкурсних комісій, але щодо нас, включно з нашими українськими колегами, жодного тиску. Ви могли бачити під час співбесід, що й міжнародні, і особливо українські члени комісії дуже прагнули з’ясувати, чи відповідають кандидати тому рівню, якого ми очікуємо, і при цьому я не бачив жодного тиску. Особисто я не отримував жодних повідомлень від уряду, бізнесу, міжнародної спільноти чи інших, взагалі нічого. Вони кажуть, що довіряють нашій комісії і ми були раді, що не було жодного втручання.

- Тобто жодних конкретних кандидатів не просували під час відбору?

- Ні, зовсім ні. Такого не було.

- Як комісія реагувала на повідомлення в медіа про репутацію окремих кандидатів? Ви отримували якусь інформацію про це?

- Не лише з медіа.

- З інших джерел?

- Так, тому що ми відкриті. Тож ми отримували багато інформації, переважно від громадянського суспільства, але також і від державних антикорупційних органів, які перевіряли їх історію доброчесності. І, звісно, також від медіа. Але ми розглядали цю інформацію як базу, і в нас є власна аналітика.

- Це один аналітик?

- Ні-ні, це команда, доволі велика команда аналітиків.

- Скільки там людей?

- Ну, для 15 кандидатів - щонайменше по одному на кожного, але я точно не знаю скільки. Це аналітики, яких найняв наш секретаріат. Наш секретаріат - IDLO (Міжнародна організація права розвитку - ІФ-У), і вони мають мережу аналітиків і залучають їх, щоб справді "розкопати інформацію" щодо кожного кандидата. Насправді в комісії ми між собою жартуємо, що тепер знаємо про кандидатів набагато більше, ніж вони самі про себе - про їхні активи, про їх особисту історію, що не обов’язково нам хотілося, тому що нам потрібно оцінювати кожного кандидата з повним досьє. Звісно, лише паперове досьє не обов’язково відображає все. Тому співбесіда і розмова з кандидатом віч-на-віч допомогли нам сформувати переконання кожному з шести членів комісії, тому що ми не обов’язково казали: цей кандидат хороший, чому б ні? Ні, тому що ми поважали незалежну думку один одного.

- Чи були ситуації з кандидатами, коли комісія казала: о, ми знаємо якусь погану інформацію про вас, тому ви більше не будете брати участь в конкурсі?

- Ну, ми отримали всю доступну інформацію, тому ми знали, чи є у когось із кандидатів якась "історія". Але ми нікого насправді не виключали, були лише тестування загальних здібностей, на знання законодавства, два практичних завдання. Таким чином ми отримали цих 15 кандидатів, тому нікого не виключали. Інформація, яку ми отримували, діяла, скажімо так, паралельно. Тобто паралельно з цими тестами, тому що отримання інформації про доброчесність займає набагато більше часу. Тож у кінці ми, звісно, порівнювали доброчесність і професійні тести, але ми сказали, що будемо розглядати всіх кандидатів, які склали тести.

- Чи були розбіжності між членами комісії під час фінального голосування?

- Можна сказати, що так, бо кожен член комісії має своє переконання, що той чи інший кандидат підходить. Ця різниця в поглядах відобразилася в процесі голосування, тому нам і знадобилося сім раундів, щоб дійти згоди. До речі, під час голосування ми не говорили один з одним, лише я, як голова комісії, просто казав: добре подумайте, будь ласка. Мені здалось, кожен серйозно думав, і ми переходили до наступного раунду. Таким чином нам вдалось поступово звузити коло кандидатів.

- Скільки на останньому етапі голосування було кандидатів?

- Три. І обрали двох. Гадаю, це модель для багатьох конкурсних комісій, коли без будь-якого втручання ми здобули природну довіру між членами комісії.